Роздуми про цінності

ВІРА І ХЛІБ🌾 частина моїх цінностей на даному етапі мого розвитку. Думаю цінності формуються і вишліфовуються протягом усього життя.

ВІРА, яка вище будь-яких конфесій. Я вчуся вірити і, що більш важливо, довіряти Богові. Християнські цінності. В критичних моментах життя це завжди допомагало мені.

ХЛІБ. «Хліб наш насущний дай нам сьогодні…» Напевне, тому що для нашої землі хліб завжди був доброю традицією і, вважаю, що саме у нас, як у нації сформоване найбільш шанобливе ставлення до хліба.

Для мене особисто хліб – це основа раціону. На хлібі я можу жити, а от бутерброд із шинкою – з’їсти м’ясо для мене справжній квест (як для бувшої вегетаріанки). Краще прочитаю щось натхненне. Ви помічали, що якісне спілкування втамовує голод? 😊 Ще, звісно, молитва. Про це окремо. Приміром, читання розарію допомагає мені при головних болях…

Я ще формую їх – СВОЇ ЦІННОСТІ. Але, як говорять – головне подорож, а не кінцевий пунк призначення. Нехай кроки будуть зваженими.

Through about values

FAITH & BREAD

Faith and bread are part of my values in this period of my life. From where I stand we create and shape own values throughout our lives.

FAITH, which is above all denominations. I am learning to believe and, more importantly, to trust God. Christian values. It always helped me in critical moments of life.

BREAD. “Khlib nash nasushchnyy day nam s’ohodni…” (from prayer “Otche nash”). Probably because bread has always been a good tradition for our country, and I’m more than convinced that we, as a nation, have developed the most respectful attitude towards bread.

For me personally, bread is the basis of the menu. I can live on bread, but a sandwich with ham – is a real quest for me (as for a former vegetarian). I’d rather read something inspirational. Have you attention that interesting and pleasant communication satisfies hunger? I noticed that I don’t feel physically hungry while talking to an interesting person😃

Also, of course, prayer. About this separately.

For example, praying the rosary helps me with a headache…

I am still forming MY VALUES. Choose kindness and take small steps with love💞

Berry Day

Для 3-4 осіб
Час приготування: 20 хв.

Інгредієнти:

• Кукурудзяні крупи  100 гр.
• Кокосове молоко  350 гр.
• Кокосова стружка  2-3 столових ложки
• Кориця  1/2-1 чайна ложка
• Цукор  2-3 столових ложок (за смаком, якщо плануєте додавати мід)
• Ягоди  100-150 гр. (за смаком)

Спосіб приготування:

• Молоко нагріти у глибокій посудині на мінімальному вогні
• Поступово додавати кукурудзяну крупу постійно перемішуючи протягом 10 хв
• Додати кокосову стружку та корицю. Готувати ще 5 хв. на мінімальному вогні постійно помішуючи
• Готовий десерт прикрасити ягодами та подавати із вашими улюбленими десертними напоями: какао, кава, лате та інше.

Смачного!

Я втомилася почуватися винною

«Я втомилася почуватися винною, –
кажеш ти.
– У вас війна, а я живу у Швейцарії.
Ну, ти ж розумієш?»

Різдвяний ярмарок десь у центрі Європи.
Ми лущимо смажені каштани, на пальці
хукаємо.
Ніжний час Адвенту.
Хтось тоненько співає ‘Hallelujah’,
хтось чикрижить омелу на порційні гілки,
а декотрі смакують ковбаски.

«Але справді!»
– червонієш ти аж до корінців волосся,
так, ніби вечірнє сонце залило іржавим
теплом
сутінковий ліс.

Моя мила ровесниця, ледь знайома.
Така сама, зовсім інша.
Упродовж кількох днів поетичного
фестивалю
ми тчемо разом високі матерії,
розмотуємо клубки слів,
шукаємо з лабіринту наших питань вихід,
якого нема.

«Знаєш, ми тут в усьому винні, усім винні,
– продовжуєш ти
вже і дійсно втомлено.
– Входячи в дім, не забудь зняти шапку,
помити руки, перепросити за
колоніальне минуле
або чужу війну… Вибач».

Ти кажеш – вибач, і я кажу – вибач.

Слон у посудній крамничці,
солдафон на брейгелівському карнавалі,
я також втомилася почуватися винною.

Але сонце світить, і ми йдемо між людей,
і глювайн небезпечно підстрибує в
наших стаканчиках,
вихлюпується червоним та липким.

Ми не знаємо,
що кілька днів потому
нові бомбардування в Алеппо, теракти у
Стамбулі
та в Берліні, на різдвяному ярмарку,
заберуть десятки життів.

Ти скажеш – о боже мій, і я скажу – о боже
мій,
читаючи новини з монітора.

Лінія фронту завжди ближча, ніж здається.
Але ні, ми з тобою в цьому не винні.
Ну, ти ж розумієш?

Ірина Цілик, 2016

В гармонії з собою

She was not very pretty but she felt in harmony with herself🌸

Walking the streets of the town

Звичайна перехожа. Я йшла заклопотана та думала про своє. «Красива сукня» – зауважила я подумки. І зовсім без макіяжу.

СЮЖЕТ «Лист»

Він говорив усе прямо в лице, все відверто. І цілком ймовірно міг бути рок-музикантом та писати пісні в стилі гранж, але він був священиком. «Ви повинні відпустити минуле, пробачити…», – ці слова, сказані у церковній тиші, серед образів сприйнялися по-особливому. Їй сотні раз це саме говорили усі знайомі і родичі, а вона їх, наче, не чула. І саме сьогодні те було усвідомлено. Все своєчасно.
    У той же день вона написала листа людині з якою не говорила останні декілька років і яка скалкою засіла у її пам’яті.
    Пішла до каплички – хороша давня звичка. Вмиротворює і допомагає структурувати думки – як важко починати з головного. Біля джерела зустрілися чоловік та жінка – обоє старі і сиві, набирають воду. Завжди захоплювалась парами, які прожили душа в душу все життя… Зайшла до улюбленої пекарні. Маленький магазинчик в якому затишно пахне духмяним хлібом та випічкою; потрібно вибрати щось нове.
– Зважте, будь ласка, цього печива з фісташками та зефір. – Відповіла на погляд завжди усміхненої продавщиці. Виходячи на вулицю, зіткнулася із підлітком-музикантом. Помітно, що у музичну школу, розташовану поряд, наплічник – саквояж із скрипкою.
     Прийшла додому. Заварила кави. Відкрила instagram. Лист-відповідь, вдих-видих. В голові вирували думки: «Коли він прочитав мого листа, якою була його перша думка? Вираз обличчя? Він ішов по вулиці та стрибав? Скликав нараду із друзів? Мені не відомо чи засинає він сам чи ні, і які у нього плани на завтра…»

– Де ти поділася останні декілька років?
– Я була на будівництві стіни…
– Якої такої стіни?
– Великої Китайської. Жарт. Ймовірно, пам’ять, інколи, найвпертіша річ у світі

    Так невимушено, наче вони говорили учора.
Затишне відчуття «свого»…
    Два місяці минуло дуже швидко. На висоті 2500 м, у літаку ця історія здається вже дуже далеко. Знайтися випадково онлайн, через роки таки зустрітися, побачити разом полярне сяйво, відвідати кав’ярню у невеликому містечку, де ніколи не були до того… Хо-хо, який затишний аромат має його волосся та светр із скандинавським орнаментом. Думки сонні, думки щасливі.

Old traditions

Цікаві, давні та дивні звичаї наших предків. У часи Київської Русі до прийняття християнства, вважалося, що високосний рік – рік наречених. Це був єдиний рік, коли дівчата могли засилати сватів першими, причому наречений не міг відмовити…❤ Доволі цікаво, а Ви якої думки?

Запіканка на пательні із крабовими паличками🦀

Для 4 осіб
Час приготування:  30  хв.
Діаметр пательні:  24  см.

Інгредієнти:
• Крабові палички  1 пачка
• Спагетті 150 гр.
• Яйця 5
• Цибуля 1 маленька або 1/2 великої
• Цибуля зелена  за смаком
• Спеції, сіль, перець за смаком
• Олія соняшникова  2 столових ложки
• Сир твердий  80 гр.

Спосіб приготування:
• Крабові палички нарізати кружечками, декілька нарізати смужками та залишити для декору
• Спагетті приготувати до al dente
• Цибулю почистити та подрібнити
• Сир натерти
• У місткій посудині збити яйця із сіллю, перцем та спеціями
• До яєчної маси додати спагетті, подріблені крабові палички та цибулю. Ретельно усе вимішати
• На пательні розігріти соняшникову олію
• Усі інгридієнти викласти на розігріту пательню та готувати під кришкою на мінімальному вогні перших 10 хв., доки краї не почнуть рум’янитися
• Прикрасити запіканку тертим сиром та готувати під кришкою ще 5 хв.
• Останні штрихи – задекорувати запіканку смужками із крабових паличок та готувати, накривши кришкою ще 5 хв.
• Подавати до столу із Вашими улюбленими соусом та томатним соком

Смачного !

Design a site like this with WordPress.com
Get started