Stellar Pattern

У селі

Літо має смак шовковиці* та малини. Чи пригадуєте Ви ті старі поливані кварти, в які добре збирати ягоди? Я так. В таку кварту дітлахами ми назбирували морви, які росли по сусідству. Величезні, креслаті дерева до поверху четвертого заввишки. Я не сільська, але кращі спомини у мене саме з селом пов’язані. Так от, ті величаві морви були чарівними велитами, охоронцями сусідньої садиби. А ми просто любили вчитися по них лазити або назбирати вже обпалих ягід. Найсмачніщих і величенних. Байдуже чи перетирати з цукром – і так смакує. Добре мати хорошу напарницю і підстраховку. Моя подружка – крута дівчинка. В неї є «підпідаж»* і ми підемо пекти пляцки* з піску і дивитися чи немає волохатих гусениць на деревах.      Сонце сідає. Десь поза городами чути трактор або молотить комбайн. Бабця кличе вечеряти затиркою*. Вам смакувала затирка? Мені дуужжее. Або домашнього хліба скибочку, грубенько смальцем, посипати сіллю і п’юрко цибулеве або часник. Ум! Можна дихати вогнем. А потім бігом на старе подвір’я в малинник довкола хати. В прабабусі Маринки – найфайніща мода. Не знаю звідки взялися ті журнали мод ще
70-80-х років, але, напевне, це вже тоді визначило мою майбутню професію.
     Чи знайоме Вам те пухнасте відчуття пригоди, коли збирається і притихає на дощ? Цвіркуни стають тихішими. Бабуся вимикає старе радейко. Бо буде гриміти. Ми допомагаємо заганяти курей до курника і дивитися чи не знеслося іще одно яйце. Дідусь скоро прижене нашу Буру. Бабуся притко готує яєшню з зеленою цибулею, а нам дітлахам пюре із квасним молоком. Літають ластівки попід стріху…
     Ходити на Антонєґо до місцевого костелу, смакувати ябчанку, доки кипить варення. Насмажити налисників і щоб начинки було по-домашньому багато.
     У дідуся є комірчина, а у тій кладовці є все необхідне для спасіння. Там добре переховуватися, коли дощить. На старовинному дерев’яному столі зробити морських кораблів із газети, а потім відпустити у далекі плавання по калюжах. Напевно, тоді дощ падає у долоні якось інакше, наче час.
     На струнах дощу червневого – тихо, невимушено і просто. Вогке повітря цілюще захищає від втоми. Дихати. І знову. Просто дихати.

____________________
* Підпідаж (діалектизм/говірка) – старий сарай або гараж.
* Пляцки – торти, домашня випічка.
* Затирка – манна каша зварена на молоці із литим тістом.
* Антонєґо – святкова меса у костелі.

Waffles with marshmallows

Лікуйте серце позитивними емоціями!❤

Просто тортик із вафель із маршмелоу.🎂
Цікавий варіант для дитячих святкувань.🎉
До того ж, це весело провести час разом прикрашаючи торт.

It’s always great idea hygge time with children. Waffles tart and marshmallow’s decor. Enjoy!❤

Час: 30-50 хв;
Для 3-4 осіб.

Інгредієнти:
• Вафлі кондитерські;
• Згущене молоко;
• Маршмелоу для декору.

Спосіб приготування:
• Вафлі рівномірно перекласти згущеним молоком та прикрасити маршмелоу верхній шар.

Easy! Bon appetite!
🌸❤🌸❤🌸🌟☕☕🌟🌸❤🌸❤

Passion is the flame of the soul

І смертна стала безсмертною…

Пристрасть – полум’я душі.

[‘paSH(ə)n] – noun
Passion is the flame of the soul.

Для мене особисто пристрасть – це не про фізіологію. Для мене пристрасть – то полум’я душі. Твоя внутрішня зірка, яка веде тебе. В унісон призначенню/покликанню. Твій особистий життєвий шлях/компас. Найбільш важливо дослухатись і розпізнати. Тому що, всі ці «шуми», нашарування, очікування соціуму/оточення. Власне, до чого звик, а потім, раптове прозріння. Що виявляється звичне може бути хибним. І тоді питання в іншому. Чи вистачить у тебе сміливості за цією внутрішньою зорею піти? Ентузіазму змінитися? Наважитися ступити перший крок. Другий. Роздивитися. Звикнути. І залишитися чесним із собою. Залишитися собою. Або, можливо, просто повернутися до себе?
____________________
• Мармурова поема «За мить до поцілунку»,
• Автор: Антоніо Канова (Antonio Canova),
• Неокласицизм, 1787-1793.

P.S
«Амур та Психея» (Лувр)
Ця скульптура – не про пристрасть у її тілесному сенсі. Вона про кохання, що пробуджує душу, про силу ніжності, про момент, коли життя повертається завдяки любові. Недаремно саме цю роботу називають одним із найчистіших образів любові в мистецтві.

✒ Детальніше:
🌍🌎🌏ПОДОРОЖ СВІТОМ | 🤍🗿 «Амур і Психея» Антоніо Канови — мить, у якій любов перемагає смерть | Facebook
https://www.facebook.com/groups/883796185928687/posts/1706869943621303/

Молитва Антуана де Сент Екзюпері

Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву дрібненьких кроків.
Учини мене спостережливим і винахідливим, щоб у строкатості буднів вчасно зупинитися на відкриттях і на досвіді, які мене схвилювали. Навчи мене правильно використовувати час мого життя.

Подаруй мені тонке чуття, щоби відрізняти першочергове від другорядного. Я прошу про силу стриманості і міри, щоби я по житті не поспішав і не зволікав, а розумно планував у перебізі дня, і хоча б іноді знаходив час для насолоди мистецтвом.
Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ані мрії про минуле, ані мрії про майбутнє. Допоможи мені бути тут і зараз, і приймати цю хвилину, як найважливішу.

Убережи мене від наївної віри, що все в моєму житті повинно бути гладко. Подаруй мені чітке усвідомлення того, що складності, поразки, падіння і неудачі є лише природною складовою життя, завдяки якій ми ростемо та дозріваємо. Пригадуй мені, що серце часто сперечається з розумом.
Пошли мені в потрібний момент когось у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її з любові! Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не чинити, тож навчи мене витривалості.

Ти знаєш наскільки сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути достойним цього найпрекраснішого та найніжнішого Дару Долі. Дай мені багату фантазію, щоб в потрібний момент, в потрібний час, у потрібному місці мовчки чи промовляючи, подарувати комусь потрібне тепло.
Вчини мене людиною, котра вміє достукатися до тих, хто зовсім «внизу». Вбережи мене від страху пропустити щось у житті. Дай мені не те, чого собі бажаю, а те, що мені дійсно потрібно.❤

ASCESIS

Коли немає спокуси – немає боротьби. Коли немає боротьби – немає перемоги. А без перемоги немає нагороди. [Святий Августин]

ASCESIS
[‘a’si:sis] • noun
Growth your soul

Аскеза [грец. – вправа] духовна практика основою якої є відмова від чогось протягом певного часу (+/- 21 день) для самовдосконалення, духовного очищення або розвинення нової, корисної звички. Потребує сповільнення та тиші для споглядання порухів власної душі, щоб виокремити головне. Відрізнити власні прагнення/бажання від таких, що нав’язує оточення/соціум. Виконується сумлінно, не очікуючи ніякої винагороди. Тобто не є здійсненням бажання але допомагає задавати правильні питання, щоб знайти потрібні відповіді, знявши емоційні блоки. Допомагає віднайти ясність та посилити зв’язок із собою.

Молитва Антуана де Сент-Екзюпері🌠«Навчи мене мистецтву дрібненьких кроків»

СЮЖЕТ «Як належить»

Ходячи у церкву, у ту, яку належить, я, ймовірно, отримаю чоловіка такого, як належить. Який зробить мене сильнішою, більш резилентною, але чи щасливою? Я отримаю красиве, доглянуте тіло, здорові сніданки, підіймуся на Еверест, побачу Шрі-Ланку і ще 1000 речей, які вау, але цілком імовірно, мені зовсім не потрібні. Тому що, думками повертатися на той балкон із невеликим столиком і двома стільцями. Ти палиш, я підозрювала, що інколи ти палиш. Вибач, я не підтримала тебе тоді, після операції, коли ти пробув 2 тижні у лікарні. Не принесла теплих оладок і какао у термосі, не посиділа з тобою на цьому балконі, слухаючи щось цікаве і говорячи про все на світі. Вибач, я не виразила тобі співчуття після смерті твого родича, що потрясло тебе. Мені шкода, я не запросила тебе в гості, не обійняла.

P.S Але кожного разу, коли мені зле, я повертаюся думками до тебе…