Молитва Антуана де Сент-Екзюпері🌠«Навчи мене мистецтву дрібненьких кроків»

Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву дрібненьких кроків.
Учини мене спостережливим і винахідливим, щоб у строкатості буднів вчасно зупинитися на відкриттях і на досвіді, які мене схвилювали. Навчи мене правильно використовувати час мого життя.

Подаруй мені тонке чуття, щоби відрізняти першочергове від другорядного. Я прошу про силу стриманості і міри, щоби я по житті не поспішав і не зволікав, а розумно планував у перебізі дня, і хоча б іноді знаходив час для насолоди мистецтвом.
Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ані мрії про минуле, ані мрії про майбутнє. Допоможи мені бути тут і зараз, і приймати цю хвилину, як найважливішу.

Убережи мене від наївної віри, що все в моєму житті повинно бути гладко. Подаруй мені чітке усвідомлення того, що складності, поразки, падіння і неудачі є лише природною складовою життя, завдяки якій ми ростемо та дозріваємо. Пригадуй мені, що серце часто сперечається з розумом.
Пошли мені в потрібний момент когось у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її з любові! Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не чинити, тож навчи мене витривалості.

Ти знаєш наскільки сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути достойним цього найпрекраснішого та найніжнішого Дару Долі. Дай мені багату фантазію, щоб в потрібний момент, в потрібний час, у потрібному місці мовчки чи промовляючи, подарувати комусь потрібне тепло.
Вчини мене людиною, котра вміє достукатися  до тих, хто зовсім «внизу». Вбережи мене від страху пропустити щось у житті. Дай мені не те, чого собі бажаю, а те, що мені дійсно потрібно.

СЮЖЕТ «Як належить»

Ходячи у церкву, у ту, яку належить, я, ймовірно, отримаю чоловіка такого, як належить. Який зробить мене сильнішою, більш резилентною, але чи щасливою? Я отримаю красиве, доглянуте тіло, здорові сніданки, підіймуся на Еверест, побачу Шрі-Ланку і ще 1000 речей, які вау, але цілком імовірно, мені зовсім не потрібні. Тому що, думками повертатися на той балкон із невеликим столиком і двома стільцями. Ти палиш, я підозрювала, що інколи ти палиш. Вибач, я не підтримала тебе тоді, після операції, коли ти пробув 2 тижні у лікарні. Не принесла теплих оладок і какао у термосі, не посиділа з тобою на цьому балконі, слухаючи щось цікаве і говорячи про все на світі. Вибач, я не виразила тобі співчуття після смерті твого родича, що потрясло тебе. Мені шкода, я не запросила тебе в гості, не обійняла.

     P.S Але кожного разу, коли мені зле, я повертаюся думками до тебе…

Lviv 2018 ok

Роздуми про цінності

ВІРА І ХЛІБ🌾 частина моїх цінностей на даному етапі мого розвитку. Думаю цінності формуються і вишліфовуються протягом усього життя.

ВІРА, яка вище будь-яких конфесій. Я вчуся вірити і, що більш важливо, довіряти Богові. Християнські цінності. В критичних моментах життя це завжди допомагало мені.

ХЛІБ. «Хліб наш насущний дай нам сьогодні…» Напевне, тому що для нашої землі хліб завжди був доброю традицією і, вважаю, що саме у нас, як у нації сформоване найбільш шанобливе ставлення до хліба.

Для мене особисто хліб – це основа раціону. На хлібі я можу жити, а от бутерброд із шинкою – з’їсти м’ясо для мене справжній квест (як для бувшої вегетаріанки). Краще прочитаю щось натхненне. Ви помічали, що якісне спілкування втамовує голод? 😊 Ще, звісно, молитва. Про це окремо. Приміром, читання розарію допомагає мені при головних болях…

Я ще формую їх – СВОЇ ЦІННОСТІ. Але, як говорять – головне подорож, а не кінцевий пунк призначення. Нехай кроки будуть зваженими.

Through about values

FAITH & BREAD

Faith and bread are part of my values in this period of my life. From where I stand we create and shape own values throughout our lives.

FAITH, which is above all denominations. I am learning to believe and, more importantly, to trust God. Christian values. It always helped me in critical moments of life.

BREAD. “Khlib nash nasushchnyy day nam s’ohodni…” (from prayer “Otche nash”). Probably because bread has always been a good tradition for our country, and I’m more than convinced that we, as a nation, have developed the most respectful attitude towards bread.

For me personally, bread is the basis of the menu. I can live on bread, but a sandwich with ham – is a real quest for me (as for a former vegetarian). I’d rather read something inspirational. Have you attention that interesting and pleasant communication satisfies hunger? I noticed that I don’t feel physically hungry while talking to an interesting person😃

Also, of course, prayer. About this separately.

For example, praying the rosary helps me with a headache…

I am still forming MY VALUES. Choose kindness and take small steps with love💞

Berry Day

Для 3-4 осіб
Час приготування: 20 хв.

Інгредієнти:

• Кукурудзяні крупи  100 гр.
• Кокосове молоко  350 гр.
• Кокосова стружка  2-3 столових ложки
• Кориця  1/2-1 чайна ложка
• Цукор  2-3 столових ложок (за смаком, якщо плануєте додавати мід)
• Ягоди  100-150 гр. (за смаком)

Спосіб приготування:

• Молоко нагріти у глибокій посудині на мінімальному вогні
• Поступово додавати кукурудзяну крупу постійно перемішуючи протягом 10 хв
• Додати кокосову стружку та корицю. Готувати ще 5 хв. на мінімальному вогні постійно помішуючи
• Готовий десерт прикрасити ягодами та подавати із вашими улюбленими десертними напоями: какао, кава, лате та інше.

Смачного!

Я втомилася почуватися винною

«Я втомилася почуватися винною, –
кажеш ти.
– У вас війна, а я живу у Швейцарії.
Ну, ти ж розумієш?»

Різдвяний ярмарок десь у центрі Європи.
Ми лущимо смажені каштани, на пальці
хукаємо.
Ніжний час Адвенту.
Хтось тоненько співає ‘Hallelujah’,
хтось чикрижить омелу на порційні гілки,
а декотрі смакують ковбаски.

«Але справді!»
– червонієш ти аж до корінців волосся,
так, ніби вечірнє сонце залило іржавим
теплом
сутінковий ліс.

Моя мила ровесниця, ледь знайома.
Така сама, зовсім інша.
Упродовж кількох днів поетичного
фестивалю
ми тчемо разом високі матерії,
розмотуємо клубки слів,
шукаємо з лабіринту наших питань вихід,
якого нема.

«Знаєш, ми тут в усьому винні, усім винні,
– продовжуєш ти
вже і дійсно втомлено.
– Входячи в дім, не забудь зняти шапку,
помити руки, перепросити за
колоніальне минуле
або чужу війну… Вибач».

Ти кажеш – вибач, і я кажу – вибач.

Слон у посудній крамничці,
солдафон на брейгелівському карнавалі,
я також втомилася почуватися винною.

Але сонце світить, і ми йдемо між людей,
і глювайн небезпечно підстрибує в
наших стаканчиках,
вихлюпується червоним та липким.

Ми не знаємо,
що кілька днів потому
нові бомбардування в Алеппо, теракти у
Стамбулі
та в Берліні, на різдвяному ярмарку,
заберуть десятки життів.

Ти скажеш – о боже мій, і я скажу – о боже
мій,
читаючи новини з монітора.

Лінія фронту завжди ближча, ніж здається.
Але ні, ми з тобою в цьому не винні.
Ну, ти ж розумієш?

Ірина Цілик, 2016

Design a site like this with WordPress.com
Get started