Stellar Pattern

Flat Lay photo

I like photos in Flat Lay style. The feature is that you take pictures clearly perpendicular to the subject and good lighting is also important. Just take your time and catch your composition. Try, combine, experiment. Enjoy and lightness in process, everything will work out!

Мені подобаються світлини у стилі Flat Lay. Особливістю є те, що Ви фотографуєте чітко перпендикулярно до об’єкту зйомки, а також хороше освітлення. Найважливіше – не поспішайте, вловіть свою композицію, свій власний погляд на те, що Ви фотографуєте та залишайтесь відкритими до нового. Пробуйте, комбінуйте, експерементуйте. Все вдасться!

Object

Ідея фото із нитками виникла у мене, читаючи «Сторітелінг у фотографії. Воркшоп», безмежне hygge thanks for inspire Фінн Білз (@finn)❤ та видавництву ArtHuss (@art.huss). Чудовий посібник і знахідка для усіх, хто цікавиться фотографією. Ділюся невеликим уривком

«Це давня вправа, яку практикують художники. Однак вона чудово застосовується у фотографії, особливо коли йдеться про візуальний сторітелінг. Це просто вправа, яку можна робити будь-де, але саме в цьому її складність.

Подумай про композицію, освітлення, колір і навіть текстуру, щоб створити низку фотографій одного об’єкта…»

From Beales, Finn. The Photography Storytelling Workshop: A five-step guide to creating unforgettable photographs: London: Laurence King Publishing Ltd, 2020

ArtHuss, 2021

Доки падає дощ

Ми присіли у плетені крісла на веранді. Доки падає дощ, хотілося ні про що не думати, просто слухати. Можливо, взнаки давався весь той стресовий ритм минулих декілька місяців.

Чай чи какао? – запитав мене Марк.
Какао…
Тоді будеш мені допомагати.
Добре. – Відповіла я, зрадівши. – Прокрастинувати для мене – це приготувати щось смачненьке.

Час, витрачений на приготування какао, був того вартий. Аромат кориці і кардамону вмиротворював, радіо награвало неспішну мелодію, кіт мирно дрімав на підвіконні. Тут в цілому моя хюге-місцина, але не хочу тривожити пухнасте.

Добре, то ти говориш, що твоє оточення шоковане. Нічого дивного. І зауваж, що люди з якими ти просто обмінюєшся вітаннями на свята, важко назвати оточенням. Не має значення родичі то чи знайомі. Твоє оточення – це трохи інше, але про це потім побалакаєм. – Почав неквапливо Марк своїм оксамитово-пряним голосом – гримуча суміш української з колоритним французьким акцентом.
Погоджуюсь, у мене таких мало.
Усвідом – люди не знали, що ти там щось пишеш. Здебільшого, всі думали, що ти готуєш, підливаєш вазонки, займаєшся господарством, як місіс Хадсон. Хто міг здогадатися, що в тебе хоббі – сайти на WordPress розробляти і щось там дописувати. Яке має значення, що ти – дизайнер за освітою. Переважно люди критичної думки про когось і ще більше люблять думати про себе. Але Маргарет Мітчелл теж була домогосподаркою. – Підмигнув Марк.
Ого! Порівняли. – Розсміялася я. – Втім, ніколи не ставила собі за мету справити на когось враження. Просто веду арт-щоденник і вчуся тим ділитися, для інтроверта це непросто.
Давай так, доки падає дощ ти визначаєшся і я допоможу тобі у твоєму рішенні. – Рішуче промовив Марк і подав мені горнятко какао. Мені залишалося лише кивнути в знак згоди.
Визначилась і відпустила. Сьогодні стежина повернула у цей бік, а завтра буде інша історія. – Промиготіла я собі під ніс.

Марк почав щось клацати на своєму смартфоні, усміхаючись, як сказали б у Франції: «Rire dans sa barbe»*

Костянтине Франковичу, тут такі новини, як там справи у Вашому видавництві? – Тон Марка свідчив про те, що по той бік слухавки людина, яку він знає давно і добре.

Декілька тижнів. Та сама веранда, какао і кіт. Тільки сонячно. На невеликому плетеному столику свіжа газета. Великим шрифтом: «Доки падає дощ» новела.

If you’re waiting all your life, you will never go.* – наспівує Марк, примруживши очі і подаючи мені невеличкий пакуночок. Здивована. Неквапливо розплітаю зеленкавий бант.
Хендмейд, я старався. Сорока на хвості принесла, що твій улюблений горіх – мигдаль. В цих цукорках – подвійний.
Дизайнерський шоколаадд! Спасибі. – Я радію, наче дитина. – Поцьомушки.
Поцьомушки я люблю. – Марк схожий на великого, довольного кота. – Мені завжди в радість тобі допомагати. Сказано: допоможи ближньому – допоможеш собі. У мене таких смаколиків ще не получалося.

Ми обоє мовчки всміхаємося і хрумтимо цукорками, кіт солодко дрімає до сонця…

____________________

* Rire dans sa barbe (фр.) – тихо посміюватися собі в бороду, пригадуючи щось кумедне з минулого.

* If you’re waiting all your life, you will never go. – “We’re going home”, song by Vance Joy

Верлібр “Філігранно”

Млинці із цукіні

Смачнючі кабачкові млинці, які чудові підійдуть для бранчу, дитині в школу або легкий у приготуванні варіант для подорожі. Пробуйте, коментуйте, приємного частування. Self care!💚

Для великої компанії
Діаметр пательні 28 см.
Час: 1,5 год.

Інгредієнти:

• Кабачки 2 (середні)
• Морква 2
• Яйця 4
• Борошно 3,5-4 шклянки (350-400 гр.)
• Цибуля ріпчаста 1/2
• Часник 4-5 зубчиків
• Спеції, сіль за смаком
• Зелень кропу, цибулі, петрушки за смаком
• Олія соняшникова для смаження

Спосіб приготування:

• Кабачки та моркву промити, почистити, натерти на терці
• Цибулю, часник та зелень подрібнити додати до кабачків
• Додати яйця, сіль та спеції. Ретельно перемішати
• Додати борошно та знову перемішати, маса повинна бути густіша ніж на налисники
• На пательні розігріти соняшникову олію
• Смажити млинці на помірному вогні, викладаючи масу столовою ложкою. Один млинець – 2 столових ложки
• Готові млинці добре смакуютт із сметанно-часниковим соусом або гуакамоле.

Смачного!

Запіканка на пательні із курячим філе та зеленню

Любите смачненьке із мінімальною затратою часу на приготування? Тоді цей різновид запіканок, сподіваюся, припаде Вам до душі. Особливістю цього рецепту є те, що він готується не у духовці, а на звичайній пательні. Півгодини – і Ваш обід або десерт готові. В основі цієї страви спагетті, які подобаються такі і варіть. Далі начинка. Саме цей смаколик із курячим філе та зеленню, але готувати можна «любе кіно», іншими варіантами ділитимусь із Вами згодом. Теплого та затишного частування. Пробуйте, пригощайте, коментуйте. Хохо🌿

Запіканка на пательні із курячим філе та зеленню

Для 4 осіб

Час приготування: 30 хв.

Діаметр пательні 24 см.

Інгредієнти:

· Спагетті 150 гр.

· Яйця 5

· Куряче філе 1

· Сир твердий 50 гр.

· Зелень цибулі, кропу та петрушки за смаком

· Спеції до птиці 1 чайна ложка

· Сіль, перець за смаком

· Олія соняшникова 2-3 столових ложки

Спосіб приготування:

· Куряче філе відварити

· Спагетті приготувати до al dente

· Зелень цибулі, кропу, петрушки подрібнити

· Сир натерти

· Філе нарізати кубиками

· У глибокій посудині збити яйця із сіллю та спеціями

· До яєчної маси додати філе та ретельно вимішати

· Додати спагетті та зелень і знову все перемішати

· На пательні розігріти соняшникову олію

· Масу із філе та спагетті викласти на пательню та готувати перших 5 хв. на помірному вогні, доки краї не почнуть рум’янитись

· Прикрасити запіканку тертим сиром та готувати ще 15-20 хв. на мінімальному вогні, накривши кришкою

· Готову запіканку прикрасити зеленню

Смачного!🌿

Зоряний візерунок. Історія початку

“Мені подобається, як воно звучить”: – написала вона декілька років тому, у далекому 2016, коли ми шукали найбільш слушний, підходящий варіант перекладу, який відобразив би романтику зоряного неба, його мережево та візерунки. Так, з легкої руки моєї музи та натхненниці з‘явилася назва Stellar Pattern (англ: «Зоряний візерунок») і залишилася зі мною витримана роками та часом. Дякую, Марто (@martasoviak) за невимушеність і просто, що ти надихаєш🤍🌿

“I like how sound it” – just said she few years ago in 2016 when we looked the most exactly variant of translate. I looked something special, something that reflect magnetic and romantic of sky… So, thanks for light look of my muse. We find it’s words: stellar pattern. This atmospheric phrases stayed with me despite the time. Thank you, Marta (@martasoviak), you are sunshine✨

P.S Photo by amazing @marta.soviak

Uzvar time

Узвар – традиційний український напій із сушені та фруктів, «еліксир здоров’я». Ділюся із Вами своїм маленьким відкриттям. Я не є прихильницею замороженої полуниці, але в узварі – то аромат літа; а ще порічки❤ Отож, при нагоді декілька пакетиків полуничного пюре із цукром заморозити варто, а далі додавайте, що подобається. Теплого та хюгного Вам частування. Останній місяць зими – добре, що найкоротший✨

Для об’єму 4-5 л.
Час приготування: 20 хв.

Інгредієнти:
• Сушеня (яблука нарізані скибочками та висушені) 200-250 гр.
• Полуниця 200 гр.
• Порічки 150 гр.
• Цукор 10-12 столових ложок
• Ванільний цукор 1 пакетик (25 гр.)

Спосіб приготування:
• У каструлю налити 1-2 л. води, починати готувати на максимальному вогні
• Додати сушеню та полуницю
• Додати порічки та добре перемішати
• Долити води скільки потрібно та поцукрити, додати ванільний цукор. Готувати на помірному вогні, доки закипить.

Смачного та затишного Вам uzvar time❤

Vitamins bring together

Capsule collection of postcards. Little part of positive, because vitamins always bring together ❤ So, which fruit or vegetable is your favorite?

Persimmon. From the project “Vitamins bring together”
Sketch, illustration
Materials: liners
Size: 14,5*21 cm.
Without pencil, intuition composition

Victoria’s pomegranate
Sketch-illustration
Materials: Liners
Size: 18,3*14,5 cm.
Without pencil, intuitive composition

Food illustration, Lettering, abstraction
Materials: Liners, liner-brush
Size: 17,8*24,6 cm.
Without pencil, intuitive composition

СЮЖЕТ №3 Творчий безлад

Я побачив її у кав’ярні похмурого, дощового дня. Сумнішого обличча годі було знайти на найближчі квадратні метри. Звісно, мені не думалося от так просто знайомитися, але щось у тому обличчі було магнетичне. Пригостити чимось солодким – перше, що спало мені на думку. Так і зробив. Діалог розвинувся швидко. Вона – мисткиня. І у неї проблеми.
     – Для людини творчої, особистий простір – дуже важливий. Скільки себе пригадую, малювала завше. У дитинстві у мене була маленька колекція шарикових ручок і ними я ескізувала свої перші, кумедні графічні ілюстрації. Все, що спадало на думку. Чомусь згадую саме графіку. Кольорові малюнки теж були, але починалося все із скетчів. Цікаво пригадалося… Інколи, варто проговорити вголос для когось, щоб усвідомити те для себе. – Вона замислено глянула у вікно та продовжила, всміхнувшись. – Дизайнувала лялькам рукавички для бальних суконь із трояндових пелюсток. А одного разу, коли батьки збиралися у гості, мама підготувала плаття, яке мала вдягати і залишила на кріслі. Весела історія, вирішила я той убьор підкоригувати ножницями. Усі перехожі зацінили новий крій сукні. Думаю вже тоді проявлялися мої модельєрські здібності. Втім, творчість – це довгий шлях самопізнання, самокритики, мозаїка із вловлених моментів, нескінченна sprezzatura. Якщо щось подобається довго – значить хароше. І це лише вершина айсберга.
     Погляд її був рішучий та прямий, як графа в Word Excel. Ми розговорилися, наче у потязі…
     – Для художника дуже важливий творчий безлад, бо він знаходить у ньому істину. Знаходить у ньому відтінки своєї душі. Працюючи весь день над колажами, коли вирізки, комбінації, проби розкидані по столі, наліплені на стінах – це АТМОСФЕРА ! Засинаєш, дивлячись на все це, прокидаєшся і на свіжу голову обдумуєш. Ідеї виникають самі собою, приходять наче гості, як теплі дні. Розумієте ?
     Мені зрозуміти було цікаво. Як для людини серйозної – фінансиста, який у бальзаківському віці почав сивіти і, окрім рибки Сью, довкола – дуже тихо. Інтроверт типовий. Творчий гармидер видався чимось просто в яблучко.
     Минуло минулого четверга от уже 4 роки, як творчий безлад став невід’ємною частиною мого життя. Після напружених, рутинних, офісних буднів на мене чекали хюґе і какао, аромат духмяної випічки і те, що я завжди міг поділитися із нею будь-чим, а вона завжди знаходила оригінальний погляд на будь-що.
     – Сонечко, дай таткові дописати, – маленькі рученята вже встигли «задекорувати» фарбою офісного піджака. – Весь у маму, тільки кучері мої.